Звернення головного капелана «Правого сектору» Русича до митрополита Львівського РКЦ Мечислава Мокшицького

Преосвященіший владико! Моє звернення напевно не так до вас, як до всієї християнської спільноти в Україні, і не тільки. Чому не стільки до вас? Тому що, по-перше, ви банально не звертаєте уваги на таких як я «уніятів», а по-друге, може ви й прочитаєте це, але після того, як це зроблять ваші вірні, які «ласкаво» повідомлять вас про «писанину якогось українського попа-бандита».

Напевно, не один мудрагель читаючи це потирає руки в швидкому очікуванні купи брудних і лайливих слів від головного попа-націоналіста, чи серії докорів та погроз «нікчемним ляхам», чи вишуканого богословського дискурсу з беззаперечними логічними і богословськими вказівками на ваші помилки та блуди. Все це належить до речей які можна без труднощів реалізувати. Але цього не буде. Я не хочу йти вашим шляхом. Мене дивує одне, - як ви, як слуга Христа, який багато років споглядав гідний подиву і наслідування приклад святого Івана-Павла ІІ, не те що майже нічого не навчилися від нього, а ще й потрафляєте докинути кукілю до зерна правди, яке святий засівав у душах українців? Ви кажете, що «той народ», тобто ми, не будемо мати благословення, поки він не зробить по-вашому. А що ж тоді робив папа у 2001 в Україні? Ви що скасовуєте його благословення?

Дорогий у священстві владико-брате! Проповідуйте Христа, бо взагалі-то це ваше покликання, про яке ви напевно час від часу забуваєте, а не жаль за «кшежами всходніми». Пам’ятайте, що ви тут гість. Наша Галицька земля прийняла вас, щоб почути від вас слово істини, а не роздору.

За багато разів перебування на моїй прадідівській Перемиській землі, звідки моїх предків брутально вигнала колишня польська влада, навіть стоячи над зруйновними теперішньою польською владою українськими церквами (так-так! Болестрашичі, село мого прадіда) та могилами, я ніколи не дозволив би собі, ані моїм братам-націоналістам розписуватися за Бога щодо «уразумлєнія поляків Катинню за грєхі» чи думати: «Чи часом Гітлер не виконував Божу волю у 1939?», не кажучи вже про плюндрування польських поховань (навіть вояків АК чи БХ).

Бачить Бог, не ми почали і пропагуємо ненависть. А ось від вас дивно почути в один день з президентом Московії слова фальші. Скільки ми ще будемо винні вам всім Волиней, Анн Ярославн, храмів, крові? Чому ви не ризикуєте висказати таку ж саму «блаженну» позицію вашим західним сусідам? Чи вони вас менше образили? Чи може навіть не вартує їм нагадувати, що за морд поляків вони тепер мордуються з чорними азійськими ордами, які чогось сунуть і до вас теж, але вже не з нашого боку?

Також, я дуже сподіваюся що єпископи моєї УКРАЇНСЬКОЇ Греко-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ дадуть вам гідну відповідь (наприклад, у дусі владики Йосифа Шумлянського). 

Врешті, і ви і я віримо, що Христос нас колись розсудить по правді. А нині, я б хотів в останнє почути від вас зневагу до мого і вашого (хочете ви того чи ні) народу, і нехай раз і назавжди усталиться вже промовлена, (ви певно не чули, бо може були в Римі), примасом Польщі і главою УГКЦ формула «прощаю, і прошу прощення».

П.С. Чи, все таки, в Римі краще?