пʼятниця, 20 жовтня 2017 р.

Про одне "міжконфесійне непорозуміння

Випади проти Української Нації і Церкви набирають щораз нахабнішого вигляду. Московські й інші ворожі прихвосні, як сказав архієпископ УПЦ КП Євстратій Зоря, "в кожну шпарину, в кожну тріщину намагаються вбивати клин, розширювати її. І в цій справі ворог не може обійти протиріччя між конфесіями". Це дуже добре видно на прикладі ситуації із Благовіщенським храмом у Коломиї, де справжніх патріотів-капеланів намагаються виставити терористами і неправдомовцями. А кривава "п'ята колона" Москви знову прагне залишитися безвинною і пухнастою. Політика дискредитації найщиріших і найактивніших патріотів на фоні кричущої байдужості та бездіяльності більшості населення набирає обертів. Хочете подивитися як це працює? Прошу!
В особистій бесіді з о. Михайлом Дзюбою з Коломиї, де він підніс тему повернення храмів УГКЦ, я немов "між іншим" поставив посилання на мій "Список неповернутих храмів УГКЦ в межах сучасної Тернопільсько-Зборівської архиєпархії".
По-перше, що це за список? Я склав його ще кілька років тому, в час чергової істерії піднятої львівським латинським митрополитом М. Мокшицьким щодо повернення полякам колишніх костелів, які зараз є у використання УГКЦ. 
У списку тільки історичні факти викладені на основі двох фундаментальних книг: "Храми Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тернопільщина" (2012) та "Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм" (2014). Нічого більше понад наступне:
1. Ці храми до 1946 року належали УГКЦ, і це зафіксовано Шематизмами минулого століття та іншими історичними документами.
2. Ці храми справді на даний час не належать УГКЦ. Жодних особистих коментарів тут немає і я їх ніде не виявляв. Чи я, як священик, не маю права робити критичний аналіз відкритих джерел офіційно виданих Українськими Церквами?
По-друге, найголовніше: для чого я це робив? Знову дві причини:
1. Чисто дослідницька. Аналізуючи книгу УПЦ КП про храми їхні Тернопільщини, я був здивований суттєвим замовчуванням тих сторінок історії храмів, коли вони були у власності УГКЦ. А їх переважна більшість. На жаль, на перших сторінках книги у списку скорочень не існує навіть скорочення УГКЦ, хоча є УАПЦ. Тому певний необ’єктивний, як на мене, підхід до цього питання спонукав мене виявити ці недоречності. 
2. Склавши список, я хотів показати стурбованому долею діючих тепер в складі УГКЦ костелів владиці Мечиславу Мокшицькому наступне: ми - греко-католики - на своїй землі, переживши усі ворожі знущання та поділи, не володіємо усіма своїми історичними храмами. Та попри те, не волаємо постійно про це, а дякуємо Богові за те, що маємо. А пан Мокшицький, польський громадянин, знаючи про всі історичні перипетії і про аналогічну ситуацію з УГКЦ в Польщі, дозволяє собі роздмухувати небезпечне вогнище знов і знов.
У цьому контексті, читаючи роздуми о. Михайла Дзюби, для мене відкрилася одна важлива, але й нездорова річ... Чому коли про свої права на наші українські храми починають "качати" латинники чи московити, то всі до них прислухаються, шукають ознаки законності цих домагань, у ЗМІ співчувають їм? А коли це саме робить Українська Церква щодо своїх храмів (байдуже УГКЦ чи УПЦ КП!), то включається повне ігнорування, їх відпихають до аморфних "норм міжнародного права та чинного законодавства". Так ворог з нас глузує, з нашої розділеності, слабкості та некомпетентності. 
Саме для того, щоб виявити таких, як висловився Симон Петлюра, "московських гнид і українських вошей", я й поставив цей список, без жодних пояснень. І ось результат. 
Список нікого не цікавив на моєму блозі. Лише вхопили за цю нитку в моєму особистому спілкуванні з о. Михайлом на facebook, коли немов би виглядало що тема "захвата храмов" розкручується. 
До мене за весь час публікації списку звернувся лише один журналіст "Вєстєй" Тарас Козуб. Він у цілому не викривив моїх слів. Проте подав їх під маркою "религиозной войни".
Ось, саме це і є причиною розкручування мого скромного списка. Плюс, звісно, зіграла роль ситуація з храмом в Коломиї.
Врешті, все краще від мене пояснив владика Євстратій Зоря у своєму недавньому інтерв’ю.
Та дулю вам, а не релігійну війну, вовки хижі в овечій шкурі! Отаке резюме від релігійного фанатика, ненависника, підлого націоналіста-екстреміста, ну і, як ще там хочете собі, допишіть.
Вважаю за потрібне перепросити православних братів з УПЦ КП та УАПЦ, якщо вони раптом прийшли до думки, що я щось хочу в них відібрати. Простіть, брати, мені від вас нічого не треба, окрім єдності та любові.
В межах території Тернопільсько-Зборівській архиєпархії УГКЦ немає міжконфесійних конфліктів поміж Українськими Церквами. І вірю, що не буде. Всі конфліктні ситуації мудро вирішено поміж єпархіальними управліннями, в основному, шляхом побудови власних храмів меншими конфесіями. Злагода і мир для нас важливіше, ніж навіть храми у с. Заздрість чи м. Тернопіль. Тому я і подав в кінці списку цифру 54. Це ті населені пункти, де нема греко-католиків, тому й, відповідно, ці храми нам не потрібні. І дякувати Богу, що вони не пустують, як храми моїх предків у сучасній Польщі (с. Вишатичі).
Про моє ставлення до православних братів і бачення Національно-визвольного руху "Правий сектор" єдності Української Церкви (яке до речі нікого не зацікавило), можна дізнатися тут.
Щодо Моспатріархату. Ця псевдорелігійна організація повинна піти з України. Скажете, що треба бути до всіх толерантними? Так, але прощення приходить тільки після покаяння. Коли вони покаються у жорстокому нищенні Української Церкви, у підлій брехні, яку лили і лиють на наш народ, у КГБістському святотацтві та інше, підуть у свою країну, тоді можна буде з ними говорити.
Мільйони невинно убитих голодоморами і концтаборами моїх братів-українців і сестер-українок кличуть про помсту до Неба. Хто відповів за ці злочини? Чому на їх кістках мають стояти пам’ятники катам-миколам і катеринам? Коли вже повилазять зі своїх нір ті "славних прадідів великих, правнуки погані" та нарешті прийдуть помолитися у храми побудовані важкою працею їх предків?
1. Нешановна парафіянка Свято-Троїцького духовного центру Марія без прізвища! Соромно назватись? Я не ховаюсь і мене легко знайти у Козові. Мої проповіді вже давно фіксуються, бо є в онлайн-трансляції храму. А от те, що Ви виляли на мене і Ваші історично-богословські "ізисканія" - то і є ваше нутро. Я Вам співчуваю. 
2. До газети «Місто»! Низько і підло! Не звернувшися до мене, писати про мене таку дурню, ще й від аноніма... Хочете сенсацій? Поїдьте зі мною на війну - там їх багато. Та що поробиш, жовта преса, яку ніхто серйозно не сприймає…
У нас в країні війна. Північний ворог шматує нашу землю. Недолугій владі бракує розуму і гідності, щоб творити монолітну націю. Вона натомість і далі бреше та краде. Народ поховався за власні проблеми, прокльони і "щирі молитви", а робити нічого не хоче. Чекає Месію ІІІ! Ну-ну!
Коли ж ви зрозумієте, що наша перемога лише у гаслі "Бог, Україна, свобода". І лише християнська праведність і націоналістична ідеологія здатні врятувати Україну!
Слава Великому Богу Християнському!
І слава Україні!

вівторок, 6 червня 2017 р.

Коли приходить Дух Святий?

            Найперше хочу привітати всіх охрещених братів і сестер із днем народження Церкви Христової. Це свято справжніх християн, бо без Духа Святого нема Церкви. Тому не дивуймося інколи що в церкві нема Церкви, бо там нема Духа. Того Духа що Його неможливо описати, до Нього не можна доторкнутися, Його навіть важко відчути – Ним треба жити! Але як? Як приходить Дух Святий?
            У тексті Євангелія від Івана (7,39) який читається на свято П’ятидесятниці знаходимо відповідь: «Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений». А коли прославився Ісус? На хресті. Тоді коли віддав себе всеціло в жертву за наше спасіння, коли виконав завдання Отця. Тільки тоді починає діяти Дух, коли людські ресурси вичерпано і гостро стоїть питання «А що далі?».
Отже, передумовою приходу і дії Духа Святого є слава, яка має бути віддана Христові-Спасителеві, та наша активна діяльність на благо Церкви і люду Божого. Без цих двох чинників будь-які розмови про духовність є пустим звуком. І на жаль, багато людей і священиків звикло до цього пустодзвону. Певно, так простіше не треба нічого робити, а лише чекати на «плоди» своїх вишуканих молитов. Тільки забувають бідні про те, що плоди Духа Святого походять від Його дарів, які Дух дарує лише тим, хто активно діє.
Катехизм нас вчить, що є 7 дарів Духа Святого: мудрість, розум, рада, кріпость (сила), знання, побожність і страх Божий. Це речі, які практично неможливо здобути самому – вони є ДАРОМ. Вартувало б застановитися над значенням кожного із цих дарів, та за браком  такої можливості хотів би звернути увагу лише на один із них – «кріпость», чи в іншому варіанті «сила». Ця харизма дуже важлива для націоналіста. Нас часто звинувачують у тому, що ми використовуємо силу. Ну а як може бути інакше, якщо нам її дає Святий Дух. Це Його дар, ми мусимо ним ділитися, особливо з тими, кому чуть-чуть чогось бракує. Нас звинувачують в насиллі, - не біда, аби не в знущаннях та бездіяльності.
Хто має право на силу? Чи держава, яка брудними руками безсовісних чинуш і мєнтів побиває патріотів і кидає їх в тюрми? Чи вічнобухі сєпари з денееровскімі законами? Чи український народ, який хоче навести порядок у своїй хаті і нарешті вигнати тих глистів-паразитів з свого нутра? Як думаєте, хто з цих вищеназваних отримав цей божественний дар – силу?
Та не забуваймо і про інші дари, без яких дар сили стає руйнівним. Це в першу чергу мудрість і страх Божий. Силу треба вживати мудро, боячись скривдити невинного, тоді це по-Божому.
Щойно прийнявши від Духа Святого дари, людина може принести плоди. І знову звертаємось до Катехизму, який каже, що є 9 плодів Святого Духа: любов, радість, мир, терпеливість, добротливість, милосердя, віра, лагідність та поміркованість. Напевно, першочергово увагу всіх привернуло слово «мир», яке ми найчастіше тепер чуємо, і хотіли б щоб він нарешті запанував на нашій землі. Так ось, шановні Миротворці і противні їм «миролюби», яких розвелося тепер як бактерій в цвилому сирі, запам’ятайте одне – ніколи ви не отримайте миру, якщо не будете використовувати дар сили. Плід миру є похідним від дару сили, і не інакше. Всі крутії, які думають що можуть обманути Духа Святого закінчують (ой, який нетолерантний поступок апостола Петра!) як Ананія і Сафіра з Діянь апостольських.
Отже, схема проста: віддаймо славу Христові-цареві і всіма силами й можливостями трудімося над здобуттям блага. І тоді, коли ми побачимо, що наших ресурсів замало, а так стається завжди, коли працювати совісно, зможемо прийняти дари Святого Духа, зокрема мудрість і силу, плодом яких щойно і буде правдивий мир!

Великий Бог християнський! Слава Йому!   

понеділок, 5 червня 2017 р.

Звернення головного капелана «Правого сектору» Русича до митрополита Львівського РКЦ Мечислава Мокшицького

Преосвященіший владико! Моє звернення напевно не так до вас, як до всієї християнської спільноти в Україні, і не тільки. Чому не стільки до вас? Тому що, по-перше, ви банально не звертаєте уваги на таких як я «уніятів», а по-друге, може ви й прочитаєте це, але після того, як це зроблять ваші вірні, які «ласкаво» повідомлять вас про «писанину якогось українського попа-бандита».
Напевно, не один мудрагель читаючи це потирає руки в швидкому очікуванні купи брудних і лайливих слів від головного попа-націоналіста, чи серії докорів та погроз «нікчемним ляхам», чи вишуканого богословського дискурсу з беззаперечними логічними і богословськими вказівками на ваші помилки та блуди. Все це належить до речей які можна без труднощів реалізувати. Але цього не буде. Я не хочу йти вашим шляхом. Мене дивує одне, - як ви, як слуга Христа, який багато років споглядав гідний подиву і наслідування приклад святого Івана-Павла ІІ, не те що майже нічого не навчилися від нього, а ще й потрафляєте докинути кукілю до зерна правди, яке святий засівав у душах українців? Ви кажете, що «той народ», тобто ми, не будемо мати благословення, поки він не зробить по-вашому. А що ж тоді робив папа у 2001 в Україні? Ви що скасовуєте його благословення?
Дорогий у священстві владико-брате! Проповідуйте Христа, бо взагалі-то це ваше покликання, про яке ви напевно час від часу забуваєте, а не жаль за «кшежами всходніми». Пам’ятайте, що ви тут гість. Наша Галицька земля прийняла вас, щоб почути від вас слово істини, а не роздору.
За багато разів перебування на моїй прадідівській Перемиській землі, звідки моїх предків брутально вигнала колишня польська влада, навіть стоячи над зруйновними теперішньою польською владою українськими церквами (так-так! Болестрашичі, село мого прадіда) та могилами, я ніколи не дозволив би собі, ані моїм братам-націоналістам розписуватися за Бога щодо «уразумлєнія поляків Катинню за грєхі» чи думати: «Чи часом Гітлер не виконував Божу волю у 1939?», не кажучи вже про плюндрування польських поховань (навіть вояків АК чи БХ).
Бачить Бог, не ми почали і пропагуємо ненависть. А ось від вас дивно почути в один день з президентом Московії слова фальші. Скільки ми ще будемо винні вам всім Волиней, Анн Ярославн, храмів, крові? Чому ви не ризикуєте висказати таку ж саму «блаженну» позицію вашим західним сусідам? Чи вони вас менше образили? Чи може навіть не вартує їм нагадувати, що за морд поляків вони тепер мордуються з чорними азійськими ордами, які чогось сунуть і до вас теж, але вже не з нашого боку?
Також, я дуже сподіваюся що єпископи моєї УКРАЇНСЬКОЇ Греко-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ дадуть вам гідну відповідь (наприклад, у дусі владики Йосифа Шумлянського). 
Врешті, і ви і я віримо, що Христос нас колись розсудить по правді. А нині, я б хотів в останнє почути від вас зневагу до мого і вашого (хочете ви того чи ні) народу, і нехай раз і назавжди усталиться вже промовлена, (ви певно не чули, бо може були в Римі), примасом Польщі і главою УГКЦ формула «прощаю, і прошу прощення».

П.С. Чи, все таки, в Римі краще?

вівторок, 9 травня 2017 р.

Чин благословення військового знамена (прапора)

            Священик починає:
Благословенний Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Царю небесний, утішителю. Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.
Господи, помилуй (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь
Отче наш, Ти, що є на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш щоденний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є царство і сила і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Господи помилуй (12).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Прийдіте поклонімося, Цареві нашому Богу. Прийдіте поклонімося, Христові Цареві нашому Богу. Прийдіте поклонімося, і припадім до самого Господа Ісуса Христа Царя і Бога нашого.

Псалом 20.
Нехай Господь вислухає тебе під час скрути, нехай ім'я Бога Якова тебе захистить!
Нехай пошле тобі допомогу з святині, нехай підтримає тебе з Сіону!
Нехай згадає всі твої офіри, і всепалення твоє нехай прийме.
Нехай тобі вчинить, що бажає твоє серце, і здійснить усі твої задуми.
Радіймо твоїй перемозі, і йменням нашого Бога стяги піднесімо! Нехай Господь іздійснить усі твої прохання!
Тепер я знаю, що Господь дав перемогу помазаникові своєму і відповів йому з святого неба потугою своєї переможної десниці.
Ті колісницями, ці кіньми, а ми ім'ям Господа, Бога нашого - сильні.
Ті похитнулися й упали, ми ж стоїмо й тримаємось міцно!
Дай, Господи, цареві перемогу; вислухай нас, коли взиватимемо до тебе.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас і на віки вічні. Амінь.

Спаси Господи людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє. Перемоги благовірному народові над супротивників даруй і хрестом Твоїм охорони люд Твій. 
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Вознісся Ти на хрест волею своєю. Новому людові Твоєму, що Твоє ім’я носить даруй щедроти Твої Христе Боже, возвесели силою своєю благовірний нарід, перемоги над супротивників дай йому, що за оружжя носить Твій мир – непоборну перемогу.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Милосердя двері відкрий нам благословенна Богородице, щоб надіючись на Тебе ми не погибнули, але щоб ізбавились Тобою від бід, Ти бо єси спасення роду християнського.
Священик: Господеві помолімся.
Люди: Господи помилуй.
Господи Боже наш, Боже сил, сильний у кріпості і кріпкий у битвах, що колись слузі твоєму Давидові предивну силу для перемоги над ворожим насмішником Голіафом дарував, і рабу твоєму у новій благодаті Константинові цареві побідоносне хресне знамення у всеоружжі показав, і його носити на знаменах військових для захисту від усякого нашестя ворожого повелів. Ти й нині милостиво прийми молитви наші і на прапор цей небесне Твоє благословення + зішли, і рабам Твоїм ось цим, щоб  його носити на скріплення держави нашої Української і всього народу нашого, силу і кріпость подай, і спротив всякому ворожому ополченню грізний і страшний сам сотвори і переможцями їх завжди вчини на славу Твою. Ти бо є сила і утвердження наше і ми Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Кропить свяченою водою прапор і прапороносця, кажучи:
Благословення Бога в Тройці святій славимого: Отця і Сина і Святого Духа, через окропленя водою цією свячено, нехай зійде і перебуває на знамені цім і тими що носять його, на захист і заступництво істини Христової. Амінь.
Тоді віддає знамено в руки прапороносця, кажучи:
Будьте мужніми, нехай скріплюється серце ваше, і перемагайте ворогів ваших, надію покладаючи на Господа. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Також каже:
Передаю вам прапор мужності і співдії з цим благословенням, щоби ви під цим знаменом твердо стояли в набожності, вірності і щирій любові один до одного, і так удостоїлись милості Божої, своєї Вітчизни і своїх співгромадян.

За оригіналом «Ізбориника» митрополита Сильвестра Сембратовича 1870 року.

Переклад і адаптація: о. Михайло Забанджала
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ

 Березень 2017 р. Б.
Чин благословення воїнів, які йдуть до бою (на війну)

            Священик починає:
Благословенний Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Царю небесний, утішителю. Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.
Господи, помилуй (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь
Отче наш, Ти, що є на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш щоденний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є царство і сила і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Господи помилуй (12).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Прийдіте поклонімося, Цареві нашому Богу. Прийдіте поклонімося, Христові Цареві нашому Богу. Прийдіте поклонімося, і припадім до самого Господа Ісуса Христа Царя і Бога нашого.
Псалом 140 (139).
Визволь мене, о Господи, від злого чоловіка, бережи мене від насильницького мужа!
Від тих, що злобу в серці замишляють, щодня здіймають колотнечі, гострять язики свої, мов гадюка; отрута змії на устах їхніх.
Сохрани мене, Господи, від руки нечестивця, бережи мене від насильницького мужа. Вони задумали мене з ніг збити.
Горді сховали на мене тенета і мотуззя і розіп'яли сітку при дорозі, сильце поставили на мене.
Я кажу Господеві: «Ти єси - Бог мій! Почуй, Господи, голос мого благання!»
Господи, Боже мій, сило мого спасіння! Ти покриваєш голову мою в день бою.
Не дай, Господи, щоб грішника бажання збулися, не потурай його лихим задумам.
Хай не підносять голови ті, що мене обсіли, хай злоба власних губ їх вкриє.
Нехай гаряче вугілля на них упаде, у прірви нехай їх кинуть, щоб не встали більше.
Злоріка на землі не встоїться, насильника й злого будуть безнастанно гнати й бити.
Я знаю, що Господь бідному вчинить правосуддя, і заступиться за право вбогих.
І праведники твоє ім'я прославлятимуть, а праві житимуть перед тобою.
Псалом 144 (143).
Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці.
Він моя милість і моя кріпость, моя твердиня і мій визволитель; мій щит, - і я до нього прибігаю. Він підбиває народи під мене.
Господи, що таке людина, що ти піклуєшся про неї, син чоловічий, - що думаєш про нього?
Людина схожа на подих, дні її, мов ота минуща тінь.
Господи, прихили твоє небо й зійди! Діткнись до гір, - і вони задимують.
Заблискай блискавкою і розсип їх, стріли твої пусти й збентеж їх!
Простягни з вишніх твою руку, спаси мене і вирятуй мене від вод великих, від рук чужинців, уста яких промовляють брехнею, правиця яких - правиця клятвопорушна.
Боже, я нову пісню тобі заспіваю, на десятиструнній гарфі тебе хвалитиму, - тебе, який даєш царям перемогу, який спасаєш Давида, слугу твого, від меча лихого.
Спаси мене й визволь із рук чужинців, уста яких промовляють брехнею, правиця яких - правиця клятвопорушна.
Сини наші як парості хай будуть, що ростуть у повнім віку молодечім. Дочки наші, немов стовпи наріжні, витесані, немов оті у палаці.
Засіки наші нехай будуть повні і постачають усяке збіжжя. Вівці наші хай тисячами котяться, тьмою-тьменною на полях наших.
Хай буде навантажена худоба наша; хай не буде ані розколини, ані втрати, ані галасу на майданах наших.
Щасливий народ, в якого така доля! Щасливий народ, якому Бог - Господь!
Псалом 146 (145).
Алилуя. Хвали, душе моя, Господа!
Буду хвалити Господа поки життя мого, псалми співатиму Богові моєму докіль буду жити.
Не покладайся на вельмож, на сина чоловічого, який спасти не може.
Виходить його дух, і він повертається у землю і того ж дня гинуть його задуми.
Щасливий той, кому Бог Якова подає допомогу, в кого надія на Господа, Бога свого,
що створив небо й землю, море - й усе, що є в них; що вірність береже повіки,
що пригнобленому чинить правосуддя, що дає хліб голодним. Господь визволяє в'язнів,
Господь відкриває сліпим очі, Господь випростовує похилих, Господь праведників любить.
Господь захожих захищає, підтримує сироту й удову, - дорогу ж нечестивих відвертає.
Господь буде царем повіки, твій Бог, Сіоне, по всі роди. Алилуя.
Хвали душе моя Господа.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Священик: Господеві помолімся.
Люди: Господи помилуй.
            Владико святий, Отче всемогутній, предвічний Боже, що все сам один сотворив і всім управляєш, що для приборкання злоби нечестивих і збереження правди, вживання меча на землі людям твоїм здоровим промислом подав і військовий чин в поміч людям установити зволив. Боже, що Івану Предтечі повелів сказати воїнам, які до нього в пустелі прийшли, щоб нікого не ображали, але вдовольнялися платнею своєю. Молимо тебе з умилінням, щоб як слузі твоєму Давиду Голіафа перемогти силу дав, і Юді Макавею над жорстокими народами, що імені Твого не призивали, перемогу отримати зволив, так і цим рабам Твоїм у правді і істині бережених на борню йдучим, милосердям небесним сміливість і кріпость для збереження віри та істини подай. Зволь Владико їм водночас подати страх і милість Твою, смирення, послух, витривалість у доброму, щоб нікого несправедливо не образили, але все праведне і справедливе зберігали, Тебе боялися і правдиво почитали, від розбещених приятелів утікали, свою любов до ближнього виявляли, командирам своїм у всьому послушними були і чин свій у всьому праведно нехай виконують. Бо Ти є Бог наш, і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні.
            Люди: Амінь.
            Священик: Премудрість, прості. Вислухаймо Святого Євангелія. Від Луки Святого Євангелія читання. (Луки 14. 31-33).
            Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
            Будьмо уважні.
У той час сказав Господь своїм учням: який цар йдучи війною проти іншого царя, не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
            Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
            По цьому священик: Всемогутній, предвічний Боже, вилий на рабів Твоїх оцих, що на славу Твою і примноження правди у бій ідуть, благодать благословення + Твого, і їх силою правиці Твоєї укріпи, сотвори проти усяких супротивностей вооружилися небесною охороною, щоб ніякими у цілому світі хвилями воєн захоплені не були, але від Тебе споможені, від ворогів своїх сильнішими показалися. Бо Ти є Цар світу і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
            Люди: Амінь.
Кропить водою свяченою кожного воїна і зброю його, по цьому виголошує:
            Господеві помолімся.
Люди: Господи помилуй.
Вислухай моління наше, молимось Владико, і зброю цю від Престолу Твого десницею своєю благословити + ізволи, щоб раб Твій що носить її міг бути захисником України, Церкви, вдів, сиріт і всіх Богу служачих, проти злоби поган і єретиків, і іншим що йому противляться на боязнь і острах. Благослови + Владико святий, Отче всемогутній, предвічний Боже, через прикликання імені святого Твого, пришестям Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, і даром Духа Святого Утішителя, зброю цю, щоб раб Твій що носить її, ворогів видимих переміг і завжди побідоносцем непошкодженим був. Благослови + молимося Владико раба Твого і зброю його, щоб приймаючи її зберігав і ніколи не осоромив. Бо Ти є Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
            Люди: Амінь.
Священик кропить зброю водою свяченою, і дає воїну що приклонився, кажучи:
Прийми зброю цю в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа +, і використовуй її для захисту свого, Батьківщини, і святої Церкви Божої, на постидання ворогів Хреста Христового і віри християнської, і наскільки силами людськими можливо, щоб нікого цїєю зброєю несправедливо не скривдити. Так хай зволить тобі дати Отець, Син, і Дух Святий. Амінь.
По цьому благословляє кулі (боєприпаси), кажучи:
Господеві помолімся.
Люди: Господи помилуй.
Боже, що тих які надіються на Тебе силою небесною укріпляєш, і тих що не уповають на Тебе дивним чином присоромлюєш. Прибігаємо з умилінням до Престолу Твого, щоб нас рабів Твоїх милосердям Твоїм від всього противного зберіг, і кулі ці бойові небесним благословенням + утверди, щоб ми на славу імені Твого і Церкви Твоєї, проти воїнства ворожого множеством випустити мали, щоб допомогою влади Божої озброєні, ворогів наших перемогли і навчили їх. Бо Ти є охорона наша, і Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
            Священик: Слава Тобі, Христе Боже надія наша, слава Тобі.
            Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас і на віки вічні. Амінь. Господи помилуй (3). Благослови.
            Священик: Христос, істиний Бог наш, що у славі царює і силою своєю наші руки скріпляє, молитвами Пречистої своєї Матері, святих славних воїнів та мучеників, і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він благий і чоловіколюбець.
            Люди: Амінь.

За оригіналом «Ізбориника» митрополита Сильвестра Сембратовича 1870 року.

Переклад і адаптація: о. Михайло Забанджала
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ

 Березень 2017 р. Б.